728 x 90

УКРАЇНА Й ТУРЕЧЧИНА РАЗОМ ЗМІЦНЮВАТИМУТЬ СІМ’Ю


Круглий стіл= зібрав= науковців,= чиновників,= священників= і= громадських= діячів
Круглий стіл зібрав науковців, чиновників, священників і громадських діячів

Україна й Туреччина багато в чому різняться між собою, та вони мають і багато спільного. Сьогодні обидві країни перебувають на шляху європейської інтеграції, відтак змушені замислюватися над проблемами сім’ї як суспільного інституту. Як скористатися європейським досвідом і зберегти культурні традиції перед викликами кризи сім’ї?

Цим питанням був присвячений круглий стіл «Розвиток сімейних цінностей в Україні й Туреччині крізь призму європейської інтеграції», організований спільно Міністерством з питань сім’ї, молоді та спорту України, Комітетом з питань європейської інтеграції Верховної Ради України, Комітетом з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму Верховної Ради України та Платформою «Діалог Євразії».

Як у турецькій, так і в українській культурі важливе значення має сім’я. Проведені у 2004 році соціологічні дослідження серед працівників фармацевтичних фабрик Львова («Галичфарм») і Стамбула («Novartis») показали, що при всій відмінності культур, українці і турки однаково визначають найцінніше у житті. З-поміж 18 запропонованих цінностей вище за все були оцінені здоров’я та щасливе сімейне життя, і це стало єдиним збігом в опитуванні.

Чи однакові сімейні цінності в Україні і Туреччині? В своїй основі – однакові, але є і відмінності, бо розвивалися вони у зв’язку і під впливом різних релігій, які мали б відбиватися на сімейних цінностях. Враховуючи, що українські сімейні цінності розвивалися на засадах християнства, а турецькі – Ісламу, цікаво простежити, чи можуть бути відмінності в сімейних цінностях перешкодою для євроінтеграції, чи співпадають вони з цінностями ЄС.

Євроінтеграція передбачає, у першу чергу, зміну національного законодавства згідно стандартів ЄС. І сфера сімейних відносин тут не виключення. Як зазначив професор А. Ф. Килич, особливо плідним є вплив євроінтеграційних процесів у сфері заповнення законодавчих лакун. Зокрема, у тісній співпраці з ЄС в Туреччині був підготовлений Сімейний Кодекс. Українські колеги також розповіли про поступ на шляху втілення головного принципу ЄС у сімейній політиці — досягнення рівноправності між чоловіками і жінками. Леся Мандрабура навела докази того, що для українського суспільства гендерні питання не є гостро актуальними. І це, на думку Ірини Грабовської, пов’язано з тим, що українська родина з давніх давен будувалася на принципі рівноправності жінки й чоловіка.

Сімейний уклад у всьому світі сьогодні зазнає змін, і настав час проаналізувати, що втратила сім’я при переході від традиційної до модерної. На думку Мугаррема Атлига, модерна сім’я утворена в індустріальному світі, у ній пропонується життя заради задоволення (коли задоволення скінчується, це означає руйнацію такої сім’ї), з таких сімей будується егоїстичне суспільство. Ознакою модерної сім’ї є пізнє одруження, коли прагнення здобути соціальний статус і економічну незалежність виступає перешкодою для створення сім’ї.

Традиційна сім’я – не ідеальна система, але у порівнянні з модерною сім’єю має свої здобутки. У ній практично неможливі взаємини на корисній основі. Адже члени сім’ї усвідомлюють свою відповідальність перед Богом більше, ніж перед суспільством чи членами родини (наприклад, за злочин каратиме не суддя, а Бог). У традиційній сім’ї неможливо застосувати усі демократичні права особи. Але неможна вважати досконалою і модерну сім’ю.

Зрештою, модернізація – це процес, який впливає на всі сфери суспільного життя і на родину також. Сім’я переживає значні соціальні зміни, стикається з такими новими загрозами, як трудова міграція за кордон чи поширення порнографії Інтернетом тощо. Разом із запозиченням європейських сімейних цінностей, перед українським та турецьким суспільством постали й такі питання, як, наприклад, визнання одностатевих шлюбів. У таких питаннях в суспільстві утворюється парадокс – консервативно налаштований народ не сприймає реформ ліберально налаштованих політиків. Всі ці проблеми потребують вивчення і вирішення.

Після дискусій українські й турецькі науковці зійшлися на думці, що модернізація сім’ї має ґрунтуватися на суспільній традиції та національній культурі. Адже модернізація ефективна там, де вона співпадає з традиціями. У цьому процесі європейські сімейні цінності можуть бути зразком, але не шаблоном. Вирішення питання, як застосувати традиційні сімейні цінності в модерній сім’ї стане великим надбанням світу.

Яка вона – турецька родина?

Незважаючи на те, що чимало наших співвітчизників відпочивають у Туреччині, багато хто уявляє собі турецьку родину досить екзотично: навколо господаря дома, який розлігся на подушках, метушаться чотири дружини, закутані у паранджі. Турецький чоловік уявляється, по-перше, типовим серцеїдом, а по-друге, домашнім тираном поруч з яким жінка безправна й беззахисна.

Утім, типова турецька родина сьогодення зовсім інша. Про це розповів Дурсун Аян, заступник голови Департаменту у справах сім’ї та соціальних досліджень при Кабінеті Міністрів Республіки Туреччина. Отже, у більшості родин відповідальність за забезпечення родини лежить на чоловікові, тому вони більше працюють. Але протягом останніх 20 років жінки дедалі більше занурюються у ділове життя. Однак, чоловік вже не є головою родини, головною засадою сучасної турецької родини є рівноправ’я, спільна відповідальність чоловіка і жінки за дітей. Дедалі більше сімей живуть окремо від батьків – таких сімей вже 97%. За статистикою, переважна більшість турецьких родин має троє дітей.

Українські дослідники пишаються тим, що права української жінки захищалися ще законами Київської Русі. Утім, зазначає професор університету Сакар’я Ахмет Фарук Килич, в Ісламі права жінки були захищені з моменту утворення релігії: в Корані є сура, у якій закріплений статус і права жінки. Законодавча база захисту прав жінок постійно вдосконалюється. У дечому Туреччина випередила й Європу: турецькі громадянки отримали право бути обраними до парламенту значно раніше, ніж мешканки більшості європейських країн.

Туреччина – секулярна держава, яка жорстко впроваджує політику секуляризму, – додає дослідник Мугаррем Атлиг. В Туреччині полігамія заборонена. Полігамія в Ісламі – це виключення, дозволене у рідкісних випадках. Нажаль, в Європі багатоженство розуміється чи не як наказ в Ісламі, і причиною тому, авжеж, є самі мусульмани. «Слід розрізняти релігію від людей, які її сповідують, адже неправильно було б судити про християнство по діях деяких християн», — зауважив він. Одягати чи не одягати мусульманське вбрання – це свідоме рішення кожної окремої особи, держава не втручається в особисте життя жінок.

Турецьким чоловікам в Україні закидають занадто прихильне ставлення до українських жінок. У Мугаррема Атлига на це знайшлося дві відповіді: «Позитивна: як людина, яка поїздила по світу, можу сказати, що українські люди – найкращі. Негативна – ці взаємини є фотокарткою морального стану як турецьких чоловіків, так і українських жінок. Над чим питанням слід думати двосторонньо».

Зрештою, відмінності між українськими і турецькими родинами не є неподоланними. І підтвердженням тому є те, що кожного місяця лише в київському консульському відділі посольства Турецької Республіки реєструється близько ста змішаних українсько-турецьких шлюбів. Ці змішані сім’ї також є тим фактором, що зближує два народи, адже кожен з подружжя привносить у сім’ю свої власні сімейні цінності.


Актуально

Резонанс

Теги